Маріупольський навчально-реабілітаційний центр "Сонечко"

Психологічну службу Маріупольського навчально-реабілітаційного центру "Сонечко" представляють практичні психологи: Хасієва Анастасія Миколаївна та Григорян Світлана Сергіївна, а також педагог соціальний - Матафонова Ольга Анатоліївна.

Практичні психологи здійснюють психологічний супровід дитини, надають консультативні послуги батькам та педагогам Центру. Спеціалісти проводять діагностичну, просвітницьку, профілактичну роботу. Велике значення приділяється корекційному впливу, спрямованому на пізнавальний, комунікативний, емоційний та психомоторний розвиток, а також корекцію поведінкової сфери дитини з ООП.

Основним напрямком роботи педагога соціального є забезпечення правового захисту учнів та вихованців Центру, а також соціально-психологічний супровід сімей.

Сім правил, що допоможуть ефективно працювати з дитиною, що має особливості поведінки

1. Виважено реагуйте на поведінку дитини, контролюйте власні емоції.

2. Безоцінно ставтеся до дитини, зберігайте її гідність та позитивну репутацію.

3. Розмовляйте з дитиною, слухайте її, намагайтеся зрозуміти її потреби та почуття.

4. Вибудовуйте чіткі та зрозумілі дитині правила, будьте послідовні та передбачувані у своїх діях, створюйте відчуття безпеки.

5. Узгоджуйте вимоги до дитини та стиль виховання батьків та педагогів.

6. Демонструйте конструктивну поведінку, соціально-прийнятні форми вираження емоцій, способи розв'язання конфліктів.

7. Формуйте в дитини соціальні вміння та навички.

(Матеріал з журналу "Практичний психолог. Дитячий садок" №1/2022)

Прийоми зняття агресивної поведінки у дітей дошкільного віку

«Агресивність - це розпач дитини, яка шукає визнання та любові». Г. Еберлейн.

Причини виникнення агресивності:

- Відкидання (неприйняття дитини). Дитина почувається покинутою, незахищеною і тому не приймає батьківського переконання, не має позитивного прикладу, як поводитися.

- Надвимогливість (надмірна критика, покарання за найменші провини) – призводить до озлобленості, прагнення робити «нишком», формує почуття неповноцінності та очікування невдач. Агресія стає способом самоствердження.

- Гіперопіка (понад дбайливе ставлення) – дитина позбавляється самостійності, стає інфантильною, не може протистояти стресам, не може постояти за себе, може стати жертвою агресії та зганяє агресію на предметах (рве книги, ламає речі, пише на стінах або меблів).

Що робити?

I. Контролювати дитину і одночасно вчити її контролювати свою агресію та висловлювати свої емоції прийнятними способами, не завдаючи шкоди іншим.

ІІ. Помічати, коли дитина поводиться неагресивно і заохочувати її за це.

Деякі принципи спілкування.

1. Роботу з корекції агресивної поведінки дітей слід розпочинати з батьків. Пам'ятайте, що дитина не може змінитись на краще, якщо не відбудуться необхідні зміни в сім'ї.

2. Нехай дитина в кожен момент відчуває, що Ви її любите, цінуєте та приймаєте, що вона Вам потрібна. Не соромтеся його ще раз приголубити і пошкодувати.

3. Показуйте особистий приклад ефективної поведінки, не допускайте спалахів гніву та невтішних висловлювань про інших людей.

4. Заборона та підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини такої поведінки, можна сподіватися покращення.

5. Формуйте здатність до співпереживання та співчуття.

6. Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, змістити її на інші об'єкти (наприклад, побити подушку).

7. Не пригнічуйте спроби самоствердження дитини, поставтеся з розумінням, намагайтеся спокійно домовитися.

Прийоми зняття агресивної поведінки:

- Фізична активність (побитися подушкою, вибити пил з неї; фізичні силові вправи: тупотіти ногами, поприсідати або віджатися від підлоги, пограти з м’ячем або фітболом, метати мішечки, дротики з гумовими накінечниками, парні ігри в бій з батаками; ігри «Хто голосніше крикне», «Хто вище стрибне», «Хто швидше пробіжить»;

- Вплив на кривдника (намалювати, зліпити кривдника, а потім зім'яти, порвати або спалити аркуш), в цей момент важливо проговорити з дитиною певну ситуацію;

- Кропітка діяльність (рвати папір на дрібні частини, різати аркуш паперу, поливати квіти, штрихувати малюнок тощо);

- Виплеск агресії через голос, дихання – голосно співати пісню, пускати мильні бульбашки, повільно дихати, використовувати «мішечок (стаканчик) для кричалок», надути повітряну кульку з усім гнівом і луснути;

- Втирати пластилін у картинку чи папір;

- Висловлювати всі свої негативні емоції (Я ЗЛЮСЬ коли…);

- Намагатися стимулювати гуманні почуття у дитини: шкодуйте, гладьте кішок та собак, звертайте увагу на сумний та пригнічений стан іншої людини та стимулюйте у дитини бажання допомогти.

Матеріал підготувала Анастасія Хасієва,

практичний психолог Маріупольського НРЦ «Сонечко»

Розвиток пам’яті: вчимо вірші з дошкільнятами

Консультація для дорослих

Всі ми знаємо, що одна з важливих якостей, що сприяють успішному навчанню – це пам'ять. Кожен із нас зі свого шкільного досвіду знає, що тим дітям, які добре та швидко запам'ятовували матеріал, вчитися було легше.

Пам'ять розвивається з дитинства, що раніше, то краще. І один із способів розвитку пам'яті, це заучування віршів. Дитяча пам'ять дуже сприйнятлива, все завчене в дитинстві пам'ятаємо до глибокої старості. Коли малюк вчить вірші, він удосконалює своє мовлення, розширюється його світогляд і словниковий запас. Не варто вимагати, щоб дитина відразу повторювала і запам'ятовувала. Просто читайте самі кілька разів один вірш, повторюйте його частіше і так ненав'язливо завчіть його. Головне, не змушуйте – вчіть тоді, коли дитина в настрої. У дитячому колективі не всі діти у групі однаково добре слухають та запам'ятовують вірші. Тому краще вчити вірші й вдома, тоді Ви точно знатимете, як заучує вірші Ваша дитина і допоможете їй у разі труднощів.

Скільки віршів треба вивчити? Відповідь проста: чим більше, тим краще. Заучуйте невеликі вірші частіше, поступово збільшуючи та ускладнюючи, цим Ви збільшуєте обсяг пам'яті. Повторюйте періодично вірші, які вивчили давно, не забувайте їх. Це тренує та розвиває довготривалу пам'ять. Діти люблять і із задоволенням заучують вірші дитячих письменників, невеликі жартівливі вірші легко запам'ятовуються дітьми та розвивають їхню пам'ять.

Діти легко запам'ятовують динамічні вірші, з простими конкретними словами, тому що так їм легко створити образ предмета. Дуже добре, коли у вірші багато іменників та дієслів. Це створює відчуття дії. Дітям важко вивчати вірші з абстрактними словами, образними висловлюваннями, важкими прикметниками. Наше завдання не стільки показати красу рідної мови, скільки розширити словник дитини та розвинути її пам'ять. Хороша пам'ять – необхідна якість для успіху. Доведено, що між мовною функцією та загальною руховою системою існує тісний зв'язок. Сукупність рухів тіла та мовних органів сприяє зняття напруги, дотримання мовних пауз, формуванню правильної вимови, а підключення тактильних відчуттів до роботи, покращить та прискорить запам'ятовування віршованого тексту. Це допомагає швидше, легше заучувати вірші та емоційного розповідати їх, тому що в роботу включається не лише слуховий, а й зоровий та руховий аналізатори. Таким шляхом ми перетворюємо заучування віршів на цікаву та корисну для розвитку емоційної сфери дитини гру.

Навчання розповіді віршів буде гарною підготовкою до театралізованої діяльності. Діти – чудові актори: варто комусь із них надіти хоча б частину якогось костюма, як він одразу ж входить у образ. Наше завдання - захопити дитину грати якнайдовше, разом повести в грі за собою, даючи можливість зробити щось по-своєму, дати свободу вибору, тобто. виявляти партнерську позицію, коли дорослий грає разом із дітьми на рівних, щиро, по-справжньому.

Підготувала Анастасія Хасієва, практичний психолог Маріупольського НРЦ «Сонечко»